top of page
  • Фото автораМихайло Лисицький (Лэмэн)

В рубрику « Гумор»


Штани

Штани мої, штани мої, довгі дві холоші.

Де ж, поділись, скажіть мені, із кишені гроші?

Лиш засоплена хустина лежить у куточку.

Та старенька поясина тримає сорочку.

А колись гаман з грошима, в кишені на дупі,

Дівчат з чорними очима, збирав всіх до купи.

Промайнули дні хороші, полишили сили…

Розлетілись мої гроші - дівки постаріли.

***

Ой, була в молодика жіночка проворна.

І він білий, і вона - а, дитина чорна…

- Як оце ти так змогла? - жінку він питає.

- Каву «Якобс» я пила, - та відповідає.

- Твого Якобса знайду! - чоловік сміється,

- Держак в турці відірву, бісовому грецю.


На вечірці

У офісі вечірка удалась.

Компанія ущент перепилась.

І танцювали, і співали,

У колі «в пляшечку» зіграли.

Хтось усамітнитись успів,

Та де тепер не без гріхів?

Лиш поцілунки й стогін по кутках:

- Ой-ой-ой, ах-ах!

- Коля, Коля! Мені ніколи…

З тобою ще так добре не було!

Причина в тім нове вино,

А може ти до мене звик?

- Не репетуй… – шепоче молодик,

- На все є Божа воля,

Це все тому, що я - не Коля!


Художники

Семену жалівся Хома:

- Від тарганів спасу нема!

Скрізь бігають – не можна жити!

І що мені з ними робити?

- А ти, як я, спец. олівець придбай,

Усьому він положить край.

-Справді, Семене?

Та он поглянь у мене.

Не нишпорять, нічого не їдять,

Нікого не дратують,

Усі в кутку сидять –

Малюють!

***


Я сижу на балконных перилах, закурил, захотелось летать,

Вдруг из кухни жена прозудила: - Не забудь ведро с мусором взять!

Как ножом мне обрезала крылья: падать будет совсем нелегко.

А она уже грубо спросила: - Ну, так всё же, возьмёшь ты ведро?

Вниз с балкона я, молча, сигаю: - Знаешь, милая, уж допекло!

И свободу в душе ощущаю: - Слава Богу! Не взял я ведро!

***


Хочется яблочко скушать, просит душа вина…

Пенсия шепчет: - Послушай! Я у тебя одна…

В Одессу хочу - на Фонтанку, хотя бы на пару деньков,

Но счёт заморожен в банке, как труп - уже двадцать годков.

Я далеко не молод, мне не дают кредит.

Кризис, холод и голод в сердце моё стучит…

Сосед принесёт самогонки, нажарю картошечки я,

Зубы найду на полке… И жить буду долго, друзья!


Бессонница

Ночь. Бессонница. Опять

Начала жена ворчать:

«Надо нам сменить кровать»!

Я подумал: «Вот проруха!

Чем кровати покупать,

А не легче б молодуху

Поскорее подыскать?

Ведь старуха в новом ложе,

Та ж картина, но дороже».

Да боюсь, чтоб мысль такая

Не пришла пораньше к ней,

Ведь она меня моложе

И всё сделает быстрей…

***


Идёт дождь. Я одна у окна,

разбираю прохожих по косточкам:

Зачем вышла вон та: без плаща, без зонта,

в одной лёгонькой, беленькой кофточке?

Ну, а он? Вот пижон, взял её за осиную талию.

Сам по лужам бредёт, да и горя неймёт,

В своих стоптанных, старых сандалиях!

А муж сзади обнял, прижал крепко к себе:

- Ты будь рада весне, -

прошептал в щекотливую бороду:

Ностальгия нашла… Видишь, пара пошла?

Это мы бесшабашные смолоду…

***


Ночью с тобой мы ругались.

Утром соседки шептались:

Кто же кого избил? Кто же кому изменил?

Я тогда понял, друзья: ночью ругаться нельзя,

Чтобы обоим хватало - лучше разрежь одеяло!


Мужик и дождь

Наглый дождь, осенний, надоедливый,

Кошкою царапался в окно.

Мне шепнул:

- Мужик! Ты неприветливый!

Видно, не востребован давно?

Ты вторую века половину

Сколько лет прошло, как разменял?

А всё хочешь, чтобы, как алтынный,

До сих пор красив был и сиял?

Но такого, друг мой, не бывает,

Не капели осенью, а дождь.

Если сад в предзимье расцветает –

Урожай с него не соберёшь.


«Кароче!»

Провідниця у мундирі говорила пасажирам:

- Кароче! Не стану туалети відчиняти,

І чай не буду подавати. Кароче.

І на платформу зійдете тоді, як я захочу.

Огрядна жінка в потилицю її, як дасть!

- А зась! – та аж присіла…

- Коротше. Не забувай обов’язки свої,

Ти - вража сила!

Бува. Таке буває, коса на камінь попадає…







17 переглядів0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі
bottom of page